Київський квартет саксофоністів. Bravo, Sax! (Триптих). /digi-pack/

Гадаю, цей потрійний диск за один раз розповість Вам про саксофон більше, ніж Ви коли-небудь знали – якщо тільки не вивчали його окремою дисципліною. Рівно 160 років тому, у 1846 році, Антуан Сакс запатентував свій винахід. Напевно, пишався собою – та чи міг він передбачити, що його дітище стане інструментом музичної революції? Гадаю, що не перебільшую. Адже спочатку, як і у випадку з кларнетом, звук саксофону вважався дещо різким, якщо не вульгарним. Але – дуже скоро його уже введено в склад класичного оркестру. Те, що було сміливим експериментом, дуже швидко стало поширеною практикою. І вже у 1857-му Ж. Б. Сенгелі пише "Перший квартет" для 4-х саксофонів. І – пішло. А далі... Далі прийшов джаз, і знову саксофон опинився на вістрі авангарду, в центрі пошуку і народження цілком нової музики. З одного боку, без нього уже не уявляють свінг, з іншого – у ті ж роки, на початку 20-го століття, для нього композитори пишуть дуже особливу, модернову музику. Його голос дозволяє сміливі експерименти – і експерименти стають все сміливішими. Починається боп, розвивається кул-джаз – не за горами вже і фрі-джаз, і цей процес все триває і до сьогодні... У майстерних руках йому все під силу. Триптих "Bravo, Sax!" покликаний це довести – і справляється із завданням дуже переконливо. Тут є вся палітра. Перший диск – класична композиторська музика, авторські твори та обробки народних мелодій. Тут Генрі Перселл є сусідом Баха, Бортнянського, Сенгелі – чудова компанія. Власне, альбом "Перед тим, як...", до якого увійшли ці твори, Ви вже могли зустріти у нас раніше, у окремому виданні. Другий диск – вищезгадана модернова авторська музика, плоди вільних пошуків і сміливих експериментів. Неможливо заперечувати, що цей музичний пласт дуже розширив творчій та професійний діапазон саксофону. Гадаю, можна стверджувати, що саме на цьому полі вперше серйозно зустрілися класична та джазова школи. Зустрілися, переплелися, збагатили одна одну – і вийшли за власні межі. І досі продовжують рухатись. Ну а третя частина видання – це, власне, і є звичний джаз у різноманітних проявах. Всесвітньо відомі шедеври – блюзи, регтайми, теми, які знають всі. І виконано їх бездоганно. Тонко? Так. Достатньо тонко, щоб виглядати просто. Цікаво? Ще б пак. Це – дуже яскраве видання. Ну і, зрештою, оформлення – воно тут теж грає роль не останню. Власне, Ви й самі бачите: це подарункове оформлення, яке не тільки приємно взяти в руки – його не хочеться випускати. І якість матеріалу, і сама ідея, і якість змісту – на вищому рівні. Таким виданням варто пишатись – і його не стидно презентувати найвибагливішому цінителю історії, мистецтва, краси.

Антон Йожик Лейба