Віктор Пушкар, Сергій Охрімчук. [chomub.ini]. Придворна музика, якою вона [не] могла бути.

"Майже адекватне пояснення стосовно зафіксованого на диску, який Ви тримаєте в руках.

або ж

на цьому місці міг бути Маніфест

Чи так вже й [не]можливо уявити собі Двір, де [не] могло бути саме такої придворної музики? Один з варіантів відповіді – [chomub.ini]

Постмодернові штуки, утворені складанням запозичених в несподіваних місцях елементів мають такі самі права, як і будь-який інший спосіб писати музику. "Початок" і "кінець" так званої "доби" так "званого" постмодерну, або ж бунту мас в окремо взятому селі навряд можна визначити з точністю хоча б до одного року.

Але кількість різнокольорових кубиків, що одночасно знаходяться на одному ігровому майданчику, обмежена. Кількість комбінацій кубиків, які можна вважати відносно оригінальними, теж має свої межі.

Час зайнятись виробництвом власних кубиків для гри, або радикально змінити способи їх складання. Час шукати гармонію в поєднанні Інфрачервоного з Ультрафіолетовим, Твердого з Пухнастим, або Хвилястого з Прямолінійним.

Для тих, хто остаточно загубив в нетрях конвеєрного маскульту автора. Автор – це я. Також мені достовірно відомо про існування деяких інших авторів. Одного з них я позавчора бачив на розі Прорізної і Хрещатика. Приблизно на однаковій відстані від пам’ятників режисеру Курбасу, поету Махтумкулі і жебракові Паніковському."

Віктор Пушкар

(процитовано з поліграфії до видання)