Сонцекльош. Герої.

Кіч, доведений до певного рівня досконалості – це вже не несмак, а доволі складний, цікавий і, безумовно, насмішкуватий стиль. Власне, Сонцекльош і Несмак від самого початку в парі не ходили – тож гурт на власному прикладі чудово доводить, що серйозне почуття гумору може завести доволі далеко. Сонцекльош воно довело до дуже щільного концертного графіку, широкого визнання у не таких вже й вузьких колах, а тепер – і до другого альбому. Альбом, повірте, гарний – він навіть кращий від "Олено, не плач!": більш різноманітний і, відповідно, яскравий. Тобто, тепер класна ідея обросла купою смачних подробиць, у піснях стало більше неочікуваних стилізацій, вставок і ритмів – майстерність  музикантів росте цілком очевидно, тож відчувається значно більша свобода у втіленні музичних фантазій. І це просто кльово – кльошово? – настільки, що протягом звучання платівки практично постійно посміхаєшся. То подумки, а то й на всю вулицю... А Герої... є таке дивне відчуття, що це – ми з вами. Беззахисні, кумедні, але часом такі зворушливі – хоч до рани прикладай...