Ойра. Кроковоє колесо. /digi-pack/

Вперше записи Ойри я почув десь наприкінці 1990-х – і вже тоді це були спроби поєднати архаїчне й сучасне. Склад гурту відтоді не раз змінювався, а пошуки не припинялися. І часом вони заводили музикантів на доволі дивні поля – як, наприклад, 2008 року у спільному проекті з Андрієм Кириченком, одним з найбільш цікавих електроакустичних експериментаторів Європи. Ясна річ, перейдене розмаїття творчих шляхів далося взнаки – і Ви бачите зараз, мені здається, один з кращих нео-фолькових записів в усій українській дискографії останніх років. Дівчата співають дуже гарно – тут не лише талант, а й роки професійної освіти, і досвід численних фольклорних експедицій. А музика... Подивіться: основу складають інструменти народні – і половину з них не назвеш українськими. Відповідно, загальне звучання має виразне фолькове забарвлення – але українську основу вдало збагачено і східними, і північними інтонаціями. А скрипка, наприклад, вишиває свої візерунки десь у просторі між академічним та автентичним світами – і в її голосі ці світи переплітаються дуже органічно. Основні функції ритм-секції взяла на себе бас-гітара – цього вистачило сповна, вона звучить і насичено, і ненав’язливо, і просто гарно. А відсутність ударної установки, власне, лише додала і без того м’яким, плавним мелодіям – прозорої ніжності.. Словом – слухайте. Неодмінно. Ойра не поспішала з виданням дебютної платівки – і, схоже, недарма. "Кроковоє колесо", як на мене – на диво вірний альбом.