Тарас Житинський. Пісні козаків.

Доволі важко знайти в Мережі якусь істотну інформацію про Тараса Житинського. З одного боку, це не так вже й важливо – адже про митця має проказувати, першою чергою, його творчість, а не суха біографія. Але факт: почувши його голос, почувши, як і що він співає – майже неодмінно ловиш себе на бажанні дізнатися про цю людину більше. Важко сказати, чим саме він бере – тут зійшлося кілька чинників. І пісні – деякі з котрих Вас, мабуть, зможуть справді здивувати. І трохи сиплуватий, але явно сильний, гнучкий голос, здатний однаково правдиво передавати дуже різні емоції. І те, що основним музичним інструментом на альбомі є просто акустична гітара – нічого зайвого, але у її звучанні переплелися, здається часом, і справжній чіткий рок, і бардівська манера, і легкі рок-н-рольні ходи, і навіть прозорі відголоски кобзарського мистецтва. Перший і заключний треки альбому – окрема справа, зовсім інша манера подачі матеріалу. Але, як не дивно, вони не конфліктують із рештою пісень, а створюють, так би мовити, гармонійний контраст – і виникає вихід у дещо іншу площину звучання. Можливо – натяк на атмосферу наступної платівки. Так чи інакше, але Тарас Житинський випустив у світ цікаву роботу, в яку вкладено не тільки уміння, а й душу – і це чутно.