Сестри Тельнюк. Сонмо. /digi-pack/

Зараз, коли звучить вже остаточно зведена картина – ясно, що це дещо не просто нове: інше. Втім... Можна сказати, що довгий час Галя і Леся Тельнюк послідовно, крок за кроком ішли вперед, росли над собою. А від якоїсь миті це тривання-у-русі, зростання-над-собою – внутрішньо перетворилося, набуло іншої якості. "Жовта кульбаба", "live краще", "Назавжди", "Rehearsal", а тепер і "Сонмо" – дуже різні роботи, які разом утворюють вже не так послідовність, як – суцвіття, мозаїку зі смальти, перетин рівнобіжних. Але прислухайтесь: "Сонмо", мені здається – це драма розбитого на друзки сучасного світу, містерія прощання з життям і – зустрічі з остаточною Свободою.. Чи стане тобі сил, щоб померти просто зараз – для всього, що минуло? Пройти розтріскане свічадо наскрізь – і повернутись? За вітром пустити дитячі спогади і не-дитячі мрії, ідеальні образи і реальні досвіди – всі ці строкаті клапті, які звично звеш собою – щоб заново пізнати – себе? Просто неможливо боятись – і одночасно шукати любові. Ти відпускаєш свої тіні – бо хто ж їх не має? – і тільки тоді залишається місце для чистого світла.. Мені здається, "Сонмо" неможливо слухати неуважно – це все одно, що за годину оглянути, скажімо, всі роботи Родена. Тим більше, що тут немає прямих, однозначних відповідей у словах – і є музика, яка буквально поглинає увагу багатством несподіваних відтінків..

..майже немає шансів, що порівняння буде не на користь "...кульбаби" – так думав, слухаючи демо-версію нового альбому. І знаєте, дуже мені приємно бачити тепер, що – помилився )

Антон Йожик Лейба