Овсяников & Єресько Band. OrganiZZmo.

На першій хвилині звучання вже починаєш думати щось на зразок: це ж треба – так елегантно грати музику, запальну за визначенням. І десь в районі останньої хвилини альбому доволі упевнено доходиш висновку, що Київ – таки не таке вже й північне, а дуже навіть південне місто. Принаймні, у деяких усміхнених проявах. Ну а між першою та останньою хвилинами не надто переймаєшся думками – бо є велика спокуса просто слухати, всотувати всі хвилі і внутрішні течії цієї музики, і немає причин такій спокусі опиратися. "OrganiZZmo" дійсно вдало сполучає латиноамериканський та європейський колори джазу – увібравши в себе життєствердну сонячність першого і замислену точність другого, він не надає остаточної переваги жодному з них. Балансуючи тонко й обережно, альбом приємним чином не викликає відчуття напруження – навпаки, це схоже на невимушений танок дитини, що грається з легкими хвилями прибою. Ось теплий вітер, ось солонуваті бризки, вологий пісок і – жодного поспіху... Так буває лише в моменти, коли переймаєшся виключно тим, що відбувається саме зараз, і не завдаєш собі клопоту із думками про те, що могло б, але не сталося. Ось тут і народжується справжня радість – жити...