Dalai Lama. the sixth turtle.

Хоча Львів давно вже вважається містом якісних музикантів і талановитих проектів, останнім часом до нас потрапляло не так і багато альбомів, які б це підтверджували. Але світ тече, змінюється – і не сказати, що на гірше. У всякому разі, дебютна платівка гурту "Dalai Lama" – це дійсно ковток бадьорої надії. Не в останню чергу – завдяки різноманітності матеріалу. Еклектичність є однією з явних ознак нашого часу, хоч і не завжди вона знаходить гідне втілення у творчості. Але Dalai Lama переходить від альтернативного року до гранджу, змішує панк і диско, міняє внутрішню напругу тріп-хопу на позирну прозорість пост-року, цитує фанк навиворіт, просто бавиться зі звуком – і робить це впевнено. Переконливо. Тобто – використовує вже відомі художні засоби, але в результаті таки створює простір, за яким постає власне обличчя. У цьому сенсі доволі символічним є те, що обкладинка альбому "The Sixth Turtle" містить зображення лише п’яти черепах. Шоста – за кадром, її слухач має відчути, вгадати, звільнити. Це, якщо хочете, факультативне завдання на уважність. Хоч аналіз і не є обов’язковою умовою, та цікавість виникає майже мимоволі. А значить – шоста черепаха працює...